Тортури та Снаф

Ігнате, ви б знали, який я радий бачити таке гарне оповідання рідною мовою! Навіть тут таких небагато. Схиляю перед вами голову.
Лише два моменти: текст все-таки завеликий, не дуже зручно читати, і одне з зображень десь зникло, показує "imgbb.com"

Богдан, величезна подяка за Ваш відгук за мій контент. Що стосується того, що незручно читати, я спеціально вивів великими літерами, щоб зручніше було читати.
Якщо все ж так не зручно, то я зроблю текст менше. А чому так багато написано, то я хотів би як то змінити політику викладання зображення. У основногм нічого не пишуть. Ляп малюнок і, все!
Коли більш детально вводиш в курс справи глядача, то зображення стає більш зрозумілою. Так звані інтерпретації ходу думки автора. Іноді потрібно дуже багато для цього тексту.

Я зробив текст поменше

"imgbb.com" я видалив. Це б зайвий раз дублювала б нову заставку.

Оповідання і малюнок справді гарні, але я так розумію, що перекладали ви гуглом. Можна помилки повиправляти?

Частково гуглом, почасти що дійсно знаю наполовину український. Це мій другий рідна мова. А помилки? Із задоволенням, якщо Вам не важко. Я за характером такий, що люблю щоб все було відповідно.

ignat wrote: ↑Wed Jul 11, 2018 2:12 pmЦе мій другий рідна мова.

Типова гуглова помилка -- неузгодженість граматичних родів...
Добре, буде час -- виправлю все.

Людині властиво проявляти свою владу. І кожна людина панує над чимось, нехай навіть, якщо ця людина не представляє з себе нічого.
  Бажання керувати, наказувати, залежати від себе, бути значущим.
Ця дівчина, колишня піонервожата. Вона досягла того віку, коли багато хлопців стали сильно залежними від неї. Ще б! Такі стегна, така постава! А погляд! Ми його зараз не бачимо. Ну, як не мріяти, так люто захопити в свої обійми?
     Дівчина відчуває це. І добре знає.
У неї додається впевненість, владність. Вона велить підлеглим піонерам. Особливо, ганяє хлопчиків. Під час цього, у неї подекуди свербить.
Вона так увійшла в свою роль, що вже і море по коліно. І навіть початок війни не зміг її протверезити. Навпаки! Політика партії та її характер збігаються. Вона стала ще більш значною у своїх очах. І навіть до такої міри, що не побоялася носити піонерський галстук на початку окупації.
               Тут, і попалася на шибеницю...
Тепер, вона у владі інших. Тепер, нею беруть верх. І, не те слово. Тепер, вона ніхто! Просто, злочинець!
          О! Ні! Навіть, і не злочинець! Адже злочинцям читають вирок. А до цього, ведуть хоч якесь слідство.
      А тут, пов'язали, і відразу повели на ешафот.
- Ах, - сказав той, що приготувався затягнути петлю на її шиї. - Боїшся? Розумію...
Він знайшов серед її речей білу стрічку і, пов'язав нею її очі.
- Агов хлопці! Де ви? Хто хотів би з цією дівчиною побавитись? - засміявся він, затягуючи тугіше вузол петлі.
- Ви так не можете, як я, - додав він, погладивши все ж дівчину по голівці.
Червона легка спідниця, яку носила героїня в знак солідарності з республіканською Іспанією, лежала зім'ятою у струнких, апетитних ніг. Трусики розрізали складаним ножем і викинулися в сторону по непотрібності. Під натягнутими колготками, було видно, як схвильовано смикався лобок дівчини.
  Тепер, цей сейф зламаний. Він відкритий для всіх, хто тільки може його зараз бачити.
Ах ось, що приховувала вона, така владна! А можна ближче?
  Але, вибивається табурет. Якщо довго дивитись, можна відзначити її як героя-мученика. А завдання інше! Потрібно з цього зробити сміття.
      І ось, сміття почало хитатися. З'явилися у роззяв зовсім інші почуття до нього. Щось смішне, комічне, веселе, непотрібне, злегка презирливе. Хіба можна це порівняти з тим, що до цього було владним, привабливим, бажаним?
          Ні! Так бовтатися може тільки лайно, безсоромно випускаючи через колготки свої сопливі соки.
 - Хлопці! Де ви! Подивіться! Вона повністю себе запаскудила!
              І, в такому вигляді, для загального огляду, залишиться довго бовтатися ..[/size][/b]