Широко розкинувся Дніпро! Оспіваний ще Гоголем, він і досі був прекрасний. Лютий щосили лютує, мороз скував річку, навколо біло-білесенько. Тиша. Зовсім і не скажеш, що це самісіький центр міста. Острови, покриті засніженим лісом, рівна гладінь покритої снігом криги. І лише десь вдалині видніються рідкісні автомобілі, їх зовсім не чути. Тишу порушує лише ледве чутний стукіт коліс поїзда метро, що їде по мосту. У поїзді їхало кілька друзів і подруг. Вони жили по сусідству, тому домовилися їхати разом. Вони перемовлялися, жартували, одна з дівчат задумливо дивилася на Дніпро. Незабаром міст скінчився, і за вікном потягнулися ліси. Мимоволі думається про пікніки, шашлики і інші приємні речі. "Станція Гідропарк" — пролунало з динаміків. Друзі почали хапати свої речі і збиратися на вихід. Станція була наземною, в обличчя відразу дихнуло морозом. Друзі змішалися з натовпом і пішли до виходу. Спустилися по сходах і пішли по пішохідному тунелю під насипом. Біля виходу з тунелю стояла досить велика компанія хлопців і дівчат. Хтось з рюкзачками, хтось з сумками. Одна з дівчат стояла з термосом і пила чай. "О, приві-і-і-іт!" — почувся дружний хор голосів. Друзі та подруги почали тиснути один одному руки, плескати один одного по плечах і обійматися. Особливо сміливі цілували дівчат на очах у їхніх хлопців і своїх подруг. Нова хвиля розмов:
— Ну що там, як життя?
— Та нормально.
— До речі, а Льоха з вами?
— Сказав, трохи затримається.
— Ну добре, тоді чекаємо на Льоху та йдемо вже.
Чекати довго не довелося. Незабаром до станції під'їхав черговий потяг і через деякий час серед виходять пасажирів з'явився і Олексій з сім'єю. Йому було тридцять з гаком років. Його дружину звали Наталя, вона була майже на десять років старше. З ними був восьмирічний син Вадим. "Салют, камаради!" — закричав Олексій з тунелю і наддав ходи. Підбігши ближче до компанії, він почав обіймати дівчат і цілувати їх в щоку. Наталя стояла віддалік і лише морщила ніс. Зробити вона з ним нічого не могла. Спочатку вона намагалася воювати, робила зауваження, він лише огризався. Загрожувала розлученням, та Олексій тільки називав її ненормальною. Потусовавшись трохи на сайті знайомств, Наталя зрозуміла, що така як вона, стара, з десятком зайвих кілограмів і причепом, нафіг нікому не потрібна. Хіба що таким самим бабіям, яким подобаються великі цицьки. "Вадік!" — покликав Олексій сина. Хлопчик швидко побіг до тата. Хлопці та дівчата вже похапали свої рюкзаки і сумки і потихеньку вирушили в дорогу.
Йти було зовсім недалеко, метрів двісті. Варто трохи пройти — і пейзаж зовсім інший. Позаду залишилися ларьки і кафешки, відкрився широкий простір. Замерзла річка, закуті в лід баржі, з цього острова на сусідній перекинуть Венеційський міст. Недалеко від мосту — їхня ополонка. Компанія спустилася по пологому березі і вийшла на лід. За ніч ополонка встигла покритися кригою. Хлопці поставили рюкзаки, почали діставати інструменти. Взяли клини, молотки, і почали акуратно розбивати тонку скоринку криги. Незабаром ополонка вже була готова для купання. Олексій і три дівчини почали роздягатися. Спочатку здається, що зовні дикий холод і роздягатися зовсім не хочеться. Але варто зняти куртку, як це відчуття проходить. Загартоване тіло швидко пристосовується до холоду і звідкись зсередини відразу ж з'являється тепло. Олексій любив це відчуття. І ось незабаром вони вчотирьох виявилися зовсім голі. Приємний вітерець пестив шкіру і бадьорив тіло. Олексій замилувався оголеними тілами дівчат.
"Які ж усе-таки ці хохлушки бляді" — подумала Наталя, — "Їм би по Європах у борделях працювати, а не жити серед нормальних людей". Поруч з ополонкою стояв чоловік і притримував дівчат за руку, поки вони, одна за одною, занурювалися в холодну воду.
Після ополонки дівчата виходили все розчервонілі.
Пропустивши вперед дам, Олексій теж поринув, і став робити з дитиною зарядку. Всі були радісні, лише Наталя сиділа осторонь і дивилася на те, що відбувається з погано прихованою злістю. Вона взагалі не хотіла приходити сюди, але боялася відпускати чоловіка одного. Один раз він пішов так купатися і повернувся тільки наступного дня. На питання, де він ночував, відповідав, що всю ніч гуляв з друзями, а телефон у нього розрядився. А сам бадьорий-бадьорий! Було очевидно, що він просто пішов до однієї з цих шльондр і спав у неї. Відтоді Наталя була змушена тягатися за ним, як собака на прив'язі. І якби ж то ще просто тягатися! Минулого разу Олексій почав наполягати, щоб вона теж скупалася, а коли вона відмовилася, жбурнув її в ополонку прямо в одязі! Після цього один з друзів довіз їх додому на машині, поки вона, вся мокра, тремтіла і куталась в рушник. Потім Олексій довго вибачався, задарував дружину квітами і цукерками і говорив, що ніколи більше так не буде. Але все ж у цей раз, щоб уникнути повторення подібної ситуації, вона одягла під низ свій червоний цілісний купальник і вирішила, що якщо Олексій скаже, вона просто стисне зуби і пірне в цьому купальнику. Не купатися ж голою, як ці шалави!
Але цього разу Олексій не приставав до дружини і взагалі не звертав на неї ніякої уваги. Він щосили загравав з голими дівчатами, лапав їм груди, щось шепотів на вухо, вони сміялися. Це розлютило Наталю навіть більше, ніж попередній його вчинок. Вона раптом почала відчайдушно думати, як їй покарати чоловіка. Теж фліртувати з хлопцями? Дурня... Кинути в ополонку його речі? Облити з термоса окропом? Все марно. Просто отримає вона люлей і цим все і закінчиться. Потрібно покарання серйозніше, так, щоб він ще довго шкодував, що не чув її, не бачив, тільки відмахувався, як від набридливої мухи. І раптово їй прийшло осяяння. "Він буде шкодувати, тільки якщо втратить мене назавжди" — подумала вона. Ось вона, ідея! Якщо подумати, то що в неї за життя? Безглузда ненависна робота, за яку платять копійки, чоловік-бабій, розпещений син-трієчник. Тато все йому дозволяє і не дає нормально його карати. Побут, сірість, похмурість. То пішло воно все до біса! Тільки ось як це зробити? Їй раптом виразно уявилося, як вона вішається.
Тільки ось де це зробити? У квартирі Льошка не дасть, хіба що де-небудь в лісі? Але все одно скільки мороки, потрібно десь шукати мотузку, шукати відповідну гілку, в'язати зашморг, шукати, на що встати... Вона точно передумає, поки буде готуватися. Що б ще придумати? Ополонка! Втопитися — та й по всьому. Холодно, звичайно, неприємно, але в зашморгу висіти напевно теж не дуже приємно. Можна трохи потерпіти. Зате Льошка на власні очі побачить, до чого він її довів. Вирішено! Найважче — зробити перший крок. Трохи повагавшись, Наталя зняла пальто, потім светр. Їй було холодно, але вона вирішила терпіти. Потім вона зняла чобітки, штани, колготки і сорочку і залишилася в одному купальнику. Величезні грудей спокусливо колихалися під тонкою тканиною. Вона встала. Сніг сильно морозив стопи, Наталя терпіла і це. Пішла до Олексія.
— Льошка, я йду топитися, — сказала вона.
— Давай, топися, — жартівливо озвався він. — Допомогти чимось?
— Просто подивися.
— Добре, йду дивитися.
Олексій припинив загравати з однією з дівчат, що стояли голяка, і сказав синові: "Давай, Вадик, підемо, подивимося, як мама топитися буде". Вони разом підійшли до ополонки. Наталя завмерла біля води в нерішучості. Вона стояла, тремтячи від холоду і зі страхом думала про те, що збирається зробити. Мужик, що стоїть біля ополонки галантно взяв її за руку. Наталя відсмикнув руку і продовжувала стояти. "Тобі допомогти?" — глузливо крикнув ззаду Олексій. І Наталя зважилася. Кинулася в воду всім тілом і перш ніж встигла передумати, пірнула під лід. Тільки хвилі залишилися на поверхні, а де жінка, що щойно кинулася в воду — незрозуміло.
Наталя зробила кілька гребків під водою і зрозуміла, що вже знаходиться під кригою. Руки і ноги зводило від холоду, Наталя спробувала розслабитися і терпіти. Вона почала спливати. І ось в якийсь момент голова вдарилася об лід. Вуха закладені, очі закриті, все тіло пронизує пекельний холод. І хто сказав, що в пеклі має бути жарко? Холод — набагато страшніше катування. Може все-таки не треба топитися? Виплисти зараз, а потім все-таки повіситися в лісі? Тільки ось де тепер ополонка? Навколо нічого не видно, темно. Наталя помацала рукою кригу й помітила, що нижню частину тіла при цьому забирає десь у сторону. Вона пам'ятала, що влітку течія тут була неслабка. Їй вже хотілося вдихнути повітря. Відставити вже цю дурну затію! Наталя розвернулася й почала гребти. При кожному русі холод мучив з новою силою. Тільки б виплисти назад до ополонки! Тільки б знати, куди плисти! Ось, десь тут, зверху повинна бути ополонка, але зверху тільки крига! Її просто віднесло течією, потрібно просто проплисти ще трохи проти течії і буде ополонка, вона зможе виплисти і вдихнути повітря. Незважаючи на холод, що сковував тіло, вона продовжила гребти. Ще і ще. Де ж уже ця чортова ополонка? Куди плисти? Навколо — вода, зверху — лід. У Наталії вже почалася паніка і вона почала намагатися стукати кулаками по кризі, але рухи виходили досить повільними, а удари — занадто м'якими. Дихати вже хотілося нестерпно і жінка задригалася руками і ногами.
Наталя зрозуміла, що це кінець, і її затія з утоплением все-таки вдалася. Її обличчя стислося, з рота почали вилітати бульбашки. Її великі груди заходили під купальником в той час як легені розширювалися, силкуючись вдихнути повітря. Наталя щосили стискала рот, щоб не набрати в себе води. Тільки не зараз, їй ще рано вмирати. Ще трішечки й вона добереться до ополонки. Вона витягнула ноги вниз, а руки вгору. Ноги відчули м'який пісок. Дно! Вона зовсім недалеко від берега, тільки б дійти до ополонки! Вона зробила крок, другий, напруга в легенях ставала все нестерпнішою, бульбашок з рота все більше, і ось вона відчуває, як холодна вода заповнює рот і ніздрі. Вона мимоволі намагається кашлянути і випускає цілу купу бульбашок. Ноги відірвалися від дна і безладно забалакались у воді. Вона кашляє знову і знову, вигинається всім тілом, тканина купальника натягується, жінка відчуває ріжучий біль в грудях, але нічого не може зробити, б'ється, звивається, намагається плисти. Потім вона вже не усвідомлювала що робить, тіло інстинктивно штовхалося руками вниз, намагаючись виплисти і вигинати спину назад, щоб голова виявилася над водою. Але зверху був тільки лід. Судоми почали пробігати по тілу, Наталія знепритомніла. Тіло втоплениці ще якийсь час продовжувало здригатися, потім затихло.
***
Першим до тями прийшов Вадік.
— Мамо! Мамо! — закричав він.
— Шо, справді втопилася? — здивувався Олексій і кинувся до ополонки.
Один з друзів зупинив його. "Давай хоч мотузку тобі прив'яжемо, а то теж потонеш, як вона". Першим за Наталею пірнув Олексій, товариші витягли його через кілька хвилин, потім один з друзів теж зголосився допомогти. Все марно. Наталя зникла.
Потім почалася біганина і метушня. Поліція, наслідок, допити, нескінченний плач дитини, прокльони тещі, юристи, адвокати. Нічого цікавого. Тіло Наталії виловили через півтора місяці біля Канева.
Поховавши Наталю, Олексій одружився повторно на дівчині з їхьої тусовки. Вона непогано порозумілася з дитиною і Олексій почав навіть радіти, що все вийшло так. Звичайно давно варто було розлучитися з Наталею, і не чекати поки вона втопиться з горя, але вже що сталося, те сталося. Вони продовжували їздити на ополонку і Олексій кожен раз думав, що змусило Наталю вчинити так, і що вона відчувала після того, як кинулася в ополонку. І мимоволі думалося, чи не захоче раптом його нова дружина вчинити так само? Але це вже зовсім інша історія.
— Ну що там, як життя?
— Та нормально.
— До речі, а Льоха з вами?
— Сказав, трохи затримається.
— Ну добре, тоді чекаємо на Льоху та йдемо вже.
Чекати довго не довелося. Незабаром до станції під'їхав черговий потяг і через деякий час серед виходять пасажирів з'явився і Олексій з сім'єю. Йому було тридцять з гаком років. Його дружину звали Наталя, вона була майже на десять років старше. З ними був восьмирічний син Вадим. "Салют, камаради!" — закричав Олексій з тунелю і наддав ходи. Підбігши ближче до компанії, він почав обіймати дівчат і цілувати їх в щоку. Наталя стояла віддалік і лише морщила ніс. Зробити вона з ним нічого не могла. Спочатку вона намагалася воювати, робила зауваження, він лише огризався. Загрожувала розлученням, та Олексій тільки називав її ненормальною. Потусовавшись трохи на сайті знайомств, Наталя зрозуміла, що така як вона, стара, з десятком зайвих кілограмів і причепом, нафіг нікому не потрібна. Хіба що таким самим бабіям, яким подобаються великі цицьки. "Вадік!" — покликав Олексій сина. Хлопчик швидко побіг до тата. Хлопці та дівчата вже похапали свої рюкзаки і сумки і потихеньку вирушили в дорогу.
Йти було зовсім недалеко, метрів двісті. Варто трохи пройти — і пейзаж зовсім інший. Позаду залишилися ларьки і кафешки, відкрився широкий простір. Замерзла річка, закуті в лід баржі, з цього острова на сусідній перекинуть Венеційський міст. Недалеко від мосту — їхня ополонка. Компанія спустилася по пологому березі і вийшла на лід. За ніч ополонка встигла покритися кригою. Хлопці поставили рюкзаки, почали діставати інструменти. Взяли клини, молотки, і почали акуратно розбивати тонку скоринку криги. Незабаром ополонка вже була готова для купання. Олексій і три дівчини почали роздягатися. Спочатку здається, що зовні дикий холод і роздягатися зовсім не хочеться. Але варто зняти куртку, як це відчуття проходить. Загартоване тіло швидко пристосовується до холоду і звідкись зсередини відразу ж з'являється тепло. Олексій любив це відчуття. І ось незабаром вони вчотирьох виявилися зовсім голі. Приємний вітерець пестив шкіру і бадьорив тіло. Олексій замилувався оголеними тілами дівчат.
"Які ж усе-таки ці хохлушки бляді" — подумала Наталя, — "Їм би по Європах у борделях працювати, а не жити серед нормальних людей". Поруч з ополонкою стояв чоловік і притримував дівчат за руку, поки вони, одна за одною, занурювалися в холодну воду.
Після ополонки дівчата виходили все розчервонілі.
Пропустивши вперед дам, Олексій теж поринув, і став робити з дитиною зарядку. Всі були радісні, лише Наталя сиділа осторонь і дивилася на те, що відбувається з погано прихованою злістю. Вона взагалі не хотіла приходити сюди, але боялася відпускати чоловіка одного. Один раз він пішов так купатися і повернувся тільки наступного дня. На питання, де він ночував, відповідав, що всю ніч гуляв з друзями, а телефон у нього розрядився. А сам бадьорий-бадьорий! Було очевидно, що він просто пішов до однієї з цих шльондр і спав у неї. Відтоді Наталя була змушена тягатися за ним, як собака на прив'язі. І якби ж то ще просто тягатися! Минулого разу Олексій почав наполягати, щоб вона теж скупалася, а коли вона відмовилася, жбурнув її в ополонку прямо в одязі! Після цього один з друзів довіз їх додому на машині, поки вона, вся мокра, тремтіла і куталась в рушник. Потім Олексій довго вибачався, задарував дружину квітами і цукерками і говорив, що ніколи більше так не буде. Але все ж у цей раз, щоб уникнути повторення подібної ситуації, вона одягла під низ свій червоний цілісний купальник і вирішила, що якщо Олексій скаже, вона просто стисне зуби і пірне в цьому купальнику. Не купатися ж голою, як ці шалави!
Але цього разу Олексій не приставав до дружини і взагалі не звертав на неї ніякої уваги. Він щосили загравав з голими дівчатами, лапав їм груди, щось шепотів на вухо, вони сміялися. Це розлютило Наталю навіть більше, ніж попередній його вчинок. Вона раптом почала відчайдушно думати, як їй покарати чоловіка. Теж фліртувати з хлопцями? Дурня... Кинути в ополонку його речі? Облити з термоса окропом? Все марно. Просто отримає вона люлей і цим все і закінчиться. Потрібно покарання серйозніше, так, щоб він ще довго шкодував, що не чув її, не бачив, тільки відмахувався, як від набридливої мухи. І раптово їй прийшло осяяння. "Він буде шкодувати, тільки якщо втратить мене назавжди" — подумала вона. Ось вона, ідея! Якщо подумати, то що в неї за життя? Безглузда ненависна робота, за яку платять копійки, чоловік-бабій, розпещений син-трієчник. Тато все йому дозволяє і не дає нормально його карати. Побут, сірість, похмурість. То пішло воно все до біса! Тільки ось як це зробити? Їй раптом виразно уявилося, як вона вішається.
Тільки ось де це зробити? У квартирі Льошка не дасть, хіба що де-небудь в лісі? Але все одно скільки мороки, потрібно десь шукати мотузку, шукати відповідну гілку, в'язати зашморг, шукати, на що встати... Вона точно передумає, поки буде готуватися. Що б ще придумати? Ополонка! Втопитися — та й по всьому. Холодно, звичайно, неприємно, але в зашморгу висіти напевно теж не дуже приємно. Можна трохи потерпіти. Зате Льошка на власні очі побачить, до чого він її довів. Вирішено! Найважче — зробити перший крок. Трохи повагавшись, Наталя зняла пальто, потім светр. Їй було холодно, але вона вирішила терпіти. Потім вона зняла чобітки, штани, колготки і сорочку і залишилася в одному купальнику. Величезні грудей спокусливо колихалися під тонкою тканиною. Вона встала. Сніг сильно морозив стопи, Наталя терпіла і це. Пішла до Олексія.
— Льошка, я йду топитися, — сказала вона.
— Давай, топися, — жартівливо озвався він. — Допомогти чимось?
— Просто подивися.
— Добре, йду дивитися.
Олексій припинив загравати з однією з дівчат, що стояли голяка, і сказав синові: "Давай, Вадик, підемо, подивимося, як мама топитися буде". Вони разом підійшли до ополонки. Наталя завмерла біля води в нерішучості. Вона стояла, тремтячи від холоду і зі страхом думала про те, що збирається зробити. Мужик, що стоїть біля ополонки галантно взяв її за руку. Наталя відсмикнув руку і продовжувала стояти. "Тобі допомогти?" — глузливо крикнув ззаду Олексій. І Наталя зважилася. Кинулася в воду всім тілом і перш ніж встигла передумати, пірнула під лід. Тільки хвилі залишилися на поверхні, а де жінка, що щойно кинулася в воду — незрозуміло.
Наталя зробила кілька гребків під водою і зрозуміла, що вже знаходиться під кригою. Руки і ноги зводило від холоду, Наталя спробувала розслабитися і терпіти. Вона почала спливати. І ось в якийсь момент голова вдарилася об лід. Вуха закладені, очі закриті, все тіло пронизує пекельний холод. І хто сказав, що в пеклі має бути жарко? Холод — набагато страшніше катування. Може все-таки не треба топитися? Виплисти зараз, а потім все-таки повіситися в лісі? Тільки ось де тепер ополонка? Навколо нічого не видно, темно. Наталя помацала рукою кригу й помітила, що нижню частину тіла при цьому забирає десь у сторону. Вона пам'ятала, що влітку течія тут була неслабка. Їй вже хотілося вдихнути повітря. Відставити вже цю дурну затію! Наталя розвернулася й почала гребти. При кожному русі холод мучив з новою силою. Тільки б виплисти назад до ополонки! Тільки б знати, куди плисти! Ось, десь тут, зверху повинна бути ополонка, але зверху тільки крига! Її просто віднесло течією, потрібно просто проплисти ще трохи проти течії і буде ополонка, вона зможе виплисти і вдихнути повітря. Незважаючи на холод, що сковував тіло, вона продовжила гребти. Ще і ще. Де ж уже ця чортова ополонка? Куди плисти? Навколо — вода, зверху — лід. У Наталії вже почалася паніка і вона почала намагатися стукати кулаками по кризі, але рухи виходили досить повільними, а удари — занадто м'якими. Дихати вже хотілося нестерпно і жінка задригалася руками і ногами.
Наталя зрозуміла, що це кінець, і її затія з утоплением все-таки вдалася. Її обличчя стислося, з рота почали вилітати бульбашки. Її великі груди заходили під купальником в той час як легені розширювалися, силкуючись вдихнути повітря. Наталя щосили стискала рот, щоб не набрати в себе води. Тільки не зараз, їй ще рано вмирати. Ще трішечки й вона добереться до ополонки. Вона витягнула ноги вниз, а руки вгору. Ноги відчули м'який пісок. Дно! Вона зовсім недалеко від берега, тільки б дійти до ополонки! Вона зробила крок, другий, напруга в легенях ставала все нестерпнішою, бульбашок з рота все більше, і ось вона відчуває, як холодна вода заповнює рот і ніздрі. Вона мимоволі намагається кашлянути і випускає цілу купу бульбашок. Ноги відірвалися від дна і безладно забалакались у воді. Вона кашляє знову і знову, вигинається всім тілом, тканина купальника натягується, жінка відчуває ріжучий біль в грудях, але нічого не може зробити, б'ється, звивається, намагається плисти. Потім вона вже не усвідомлювала що робить, тіло інстинктивно штовхалося руками вниз, намагаючись виплисти і вигинати спину назад, щоб голова виявилася над водою. Але зверху був тільки лід. Судоми почали пробігати по тілу, Наталія знепритомніла. Тіло втоплениці ще якийсь час продовжувало здригатися, потім затихло.
***
Першим до тями прийшов Вадік.
— Мамо! Мамо! — закричав він.
— Шо, справді втопилася? — здивувався Олексій і кинувся до ополонки.
Один з друзів зупинив його. "Давай хоч мотузку тобі прив'яжемо, а то теж потонеш, як вона". Першим за Наталею пірнув Олексій, товариші витягли його через кілька хвилин, потім один з друзів теж зголосився допомогти. Все марно. Наталя зникла.
Потім почалася біганина і метушня. Поліція, наслідок, допити, нескінченний плач дитини, прокльони тещі, юристи, адвокати. Нічого цікавого. Тіло Наталії виловили через півтора місяці біля Канева.
Поховавши Наталю, Олексій одружився повторно на дівчині з їхьої тусовки. Вона непогано порозумілася з дитиною і Олексій почав навіть радіти, що все вийшло так. Звичайно давно варто було розлучитися з Наталею, і не чекати поки вона втопиться з горя, але вже що сталося, те сталося. Вони продовжували їздити на ополонку і Олексій кожен раз думав, що змусило Наталю вчинити так, і що вона відчувала після того, як кинулася в ополонку. І мимоволі думалося, чи не захоче раптом його нова дружина вчинити так само? Але це вже зовсім інша історія.
Заздрю киянам, що в них є така чудова ополонка.